Social Dreaming( соціальні сновидіння/ дивитися сни разом)психоаналітичний спосіб деривації, який досліджує сни з соціальної, а не індивідуальної точки зору. Задуманий на початку 1980-х років англійським соціоаналітиком Гордоном Лоуренсом в Інституті Тавістока під впливом мислення Біона та парадигм системної системи, з тих пір він застосовується у всьому світі, починаючи від установ (бізнесу та компаній) і закінчуючи найбільш розрізненими районами: від місць війни до тюрем. Для Лоуренса Соціальні сновидіння (далі СС (- це перш за все спосіб перетворити думку, черпаючи із сновидінь свідоме, що берe участь у несвідомому , нескінченному вимірі розуму.. Його слід відрізняти від терапевтичного використання снoвидінь (психоаналіз, психодинамічно орієнтація,психотерапія), стосовно якого СС можна вважати доповненням.
Відмінності:
- Терапевтичний сон: сновидець знаходиться в центрі уваги, індивідуального аспекту, орієнтації на егоцентризм, знання окремих питань, драматизації особистої біографії.
- Соціальне сновидіння: сон знаходиться в центрі уваги, соціального аспекту, соціоцентричної орієнтації, пізнання навколишнього середовища та його культури, виявлення непередбачуваних, комічних та трагічних аспектів існування [2].
Його додатки з роками змінювались: від окремих семінарів, що проводяться у вихідні дні, з учасниками різних груп, особливо з розвагами, до роботи “у процесі” в установах (школах, компаніях, лікарнях) із більш суворою підготовкою, де вона сприяє перетворенню організації саморепрезентації таким чином, щоб розколоті частинки інтегрувались.[3]
Матриця соціальних сновидінь (Матриця): тимчасовий простір (тривалістю години, півтори години), в якому поділяються сновидіння та вільні асоціації.
З латинського mater, тут зі значенням “матка”, матриця налаштована як місце, де щось народжується і де немає тиранії приналежності до групи, оскільки центро дискусій є сновидіння , а не індивід. Індивідуальні сни не інтерпретуються, але через вільну асоціацію [4], тематичну ампліфікацію [5] та системне мислення [6] сновидіння одних пов’язані з умовами інших: у матриці з’являється безліч смислів, думка розширюється і створюються несподівані кути огляду, що свідчать про те, наскільки кожен з нас пов’язаний із соціальним, культурним та природним середовищем. Цей наглядовий саміт миттєво порівнює з новими рівнями обізнаності та відповідальності [7]. Отже, матриця є як формою (контейнером), так і процесом (система чи мережа емоцій та думок, присутніх у будь-якому соціальному контексті, але до якi не звертається уваги) [8].
Основне завдання матриці: через вільні асоціації перетворити думку сновидіннь, представлених матриці, встановиивши зв’язки та поєднавши їх таким чином , щоб стати доступними для нової думки.
Господар: диригент, буквально той, хто приймає та робить зрозумілішою матрицю. Стриманний , дбайливий і дуже уважний режисер, він дотримується меж часу та зобов’язань, пропонує модель, як працювати із сновидіннями, що бачили учасники. Його відповідальність – за підготовку кімнати та розміщення стільців (спіраль або сніжинка), щоб учасники не зустрічали погляд один одного і готові залишити індивідуальну підсвідомість,яка підгодовує нарцисизм , так би мовити поза дверима на користь колективної підсвідомості. Він запускає матрицю, оголошуючи її тривалість та основне завдання (див. Вище). Слухає сновидіння учасників , але не інтерпретуйте їх окремо, скоріше слухайте розповідь і намагайтеся уявити, як вони можуть з’єднатися; поки матриця продовжується, він формулює робочі гіпотези, які може запропонувати пізніше. Діючи як режисер, він рідко втручається, може в свою чергу розповісти своє сновидіння, лише якщо це служить для висвітлення інших, помічає теми, які, можливо, уникнули уваги учасників, намагається повернути матрицю до її завдання, коли це необхідно, але завжди відкритий до непередбачуваності. Коли він добре працює, як згадує Гордон Лоуренс, несвідоме починає резонувати одне з одним, як відлуння гори, і те, що відчуває один, починає чути і другий , що свідчить про те, що матриця працює і стимулює думку. Ведучий несе відповідальність за закриття матриці наприкінці встановленого часу. [9]
Кіно та соціальне сновидіння: ідея асоціювати бачення фільму із Соціальним сновидінням народилась із досвіду профнавчання на початку 2000-х на курсах психо-онкології Католицького університету Sacro Cuore в Римі, тут оператори розповідають сцени фільму або фрагменти сновидіння, спонтанно асоціюючи їх з клінічними подіями, фактично пережитими з перших рук у своїй професійній практиці. Починаючи з цих спостережень, були створені тренінгові зустрічі, що складалися з вечірнього моменту, в якому проектувався фільм, суворо пов’язаний із темою охорони здоров’я, та денний момент (який відбувався наступного дня), під час якого ті самі учасники дискутували, розповідаючи про свої нічні сновидіння, інші вільні асоціації у фільмі, клінічні сцени переживалися з перших вуст, які могли мати стосунок до того, що проектувалось на екрани. Іншими словами, фільм повинен активувати ті режими психічного функціонування, які характерні для мрій, снів і думок, що асоціюються із пробудженням, зосереджених на проблемах хронічної хвороби, її управління, її лікування, у пошуках різних творчих рішень для очевидно клінічних ситуацій які неможливо вирішити.
Зовсім недавно кіно та соціальні сновидіння були введені мною спільно з Джованною Кантареллою безпосередньо у кінотеатри, театри та бібліотеки, де кіноплівка зливалась зі снами глядачів в атмосфері обміну та взаємної активності. Цей простір протистояння та діалогу налаштований як потенційна нова агора, місце ні публічне, ні приватне, але і публічне, і приватне, де можна відновити стосунки зі світом, що поки що (за С. Зізеком) вдалося зробити лише хорошу фільму [ 10].
Список літератури:
[1] Лілія Багліоні. Передмова до італійського видання: У. Г. Лоуренс, Вступ до соціального сновидіння Трансформація думки, Борла, Рим 2008, с. 5-6.
[2] Взято з таблиці в: W. G. Lawrence, ibidem, с. 64.
[3] Лаура Амброзіано Вступ до італійського видання: W.G. Лоуренс, Соціальне сновидіння Соціальна функція сну, Борла, Рим 2001, с. 8.
[4] Це основне правило психоаналітичного лікування. Він полягає у вільному висловленні своїх думок, почуттів, відчуттів, ідей незалежно від того, чи є вони релевантними (доречними)або важливими
[5] Юнгіанський метод розширення думки, пропозиції, образу. Повага до цілісністі сновидіння. Він представляє те, що природно роблять учасники, коли пропонують або слухають сон. У матриці СС не буде неправильної чи правильної відповіді, лише ідея, яка призведе до іншої, сон, яка пошириться через інший сон W. G. Lawrence, ibidem, с. 61.
[6] Сновидіння, як і думки, перебувають у системних стосунках. Кожен сон є фракталом іншого, тому що сновидіння проявляється у повторюваних шаблонах: у матриці сон є частиною цілої послідовності снів. Системне мислення розглядає всі можливості, що використовуються в концепції, а не в опозиції- чи то аналітична думка (що прагне аналізувати поняття, розбиваючи їх на більш дрібні елементи), чи синтетична (орієнтується на пошук зв’язків, шукає загальні теми, читає їх як повторні зразки у певній системі чи ситуації) WG Lawrence, ibidem, с.30 та 61-62.
[7] Матриці, як “апарат для мислення “ в біонічному відношенні, дозволяють перетворити сирі думки сновидіння, виражені простими образами, в історію, яка розповідається і запускає інші нові асоціації та перетворення. Теорія мислення Біона кардинально відрізняється від Фрейда, оскільки мислення – це розвиток, який вимушений і викликаний тиском думок, які шукають сенсу, а не навпаки. В. Біон, Теорія мислення, Міжнародний журнал психоаналізу, 43, 306-310, 1962.
8] У. Г. Лоуренс, ibidem, с. 28.
[9] Джанкарло Стоккоро, Очі сновидінь.Кінематограф і соціальні сновидіння, Фіорити, Рим 2012, с. 19-20.
[10] Джанкарло Стоккоро, ibidem, с.101-107.
(Сторінку створив Джанкарло Стоккоро, переклад Оксани Шум)